«Технології профілактичних впливів запобігання насильству в середовищі»

Виступ на РМО практичних психологів та соціальних педагогів.

Насильство – фізичний або психологічний вплив однієї людини на іншу, що порушує конституційне право людини на особистісну  недоторканісті (у  фізичному  та  духовному  розумінні) .
 Насильство – навмисне застосування людиною,  (групою) різних форм примусу по відношеннюдо конкретної особи, групи з метою досягнення  певної мети (утиск конституційних прав та свобод  громадянина, нанесення шкоди чи загроза фізичному, психічному стану).

Види та форми насильства :
За характером насильницьких дій:

•  Фізичне

•  Сексуальне

•  Психологічне (емоційне)

•  Економічне

•  Харасмент (виробниче)

•  Медичне

•  Інституційне

За характером об'єкта насильства:

•  Вік

•  Стать

•  Стан здоров'я

•  Родинні відносини

•  Етнічна приналежність

•  Соціальний статус

•  Професія та ін.

У  даний  час  у  міжнародному  професійному  співтоваристві соціальних працівників і практичних психологів найчастіше використовуються  дві  класифікації  видів  насильства,
  відповідно до яких розробляються і впроваджуються спеціалізовані дослідницькі, превентивні й корекційні програми.

Перша класифікація ґрунтується на характері  насильницьких  дій і містить у собі  такі  види насильства, як фізичне, сексуальне, психологічне (емоційне) і економічне. Деякими авторами сексуальне  насильство  трактується  як  різновид  фізичного,  а  психологічне й емоційне насильство, навпаки, як види розділяються.

Іноді окремо розглядаються такі різновиди насильства, як зневага, медичне насильство, а в останні  роки  все частіше  виділяються харасмент (вербальні й невербальні домагання й зловживання сексуального характеру, особливо у виробничих відносинах) і  інституційне  насильство  (військовий  обов‘язок,  заборона  на штучне переривання вагітності й ін.).

 Вочевидь, що в більшості випадків насильство носить інтегративний характер, зокрема, будь-який  вид  насильства  завжди  своєю  складовою  частиною має психологічне/емоційне насильство.

Друга  класифікація  фокусується  на  характеристиках  об'єкта насильства.

До таких характеристик можуть відноситися:

•  вік (наприклад, насильство над дітьми або старими);

•  стать (насильство над жінками);

•  стан здоров'я (насильство над  інвалідами й недієздатними);

•  родинні відносини (сімейне насильство, інцест);

•  етнічна приналежність;

•  соціальний статус;

•  професія й ін.

Іноді  систематизують  типові  обставини  здійснення  насильницьких дій (наприклад, зґвалтування під час побачення).

У контексті даної типології виділяють так звані групи ризику.

    До фізичного насильства  відносять такі форми, як побої, різкі й (або) несподівані удари, ляпаси, поштовхи, стусани, струси, небажані  дотики,  кидання  в  людину  різних  предметів,  будь-яке невипадкове нанесення тілесного ушкодження й (або) заподіяння фізичного болю, насильницький примус до чого-небудь, а також введення відносно людини різного роду заборон, обмежень її прав і волі.

   Фізичне насильство включає також погрози (у тому числі зброєю) і такі непрямі дії, як руйнування особистої власності, закривання у ванній кімнаті або в інших місцях та ін.

      З  правової  точки  зору  фізичне  насильство  –  це  реальне,  або потенційне заподіяння фізичної шкоди, під яким розуміється порушення анатомо-фізіологічної цілісності людини за допомогою застосування  фізичної  сили,  холодної  й  вогнепальної  зброї  або інших предметів, рідин, сипучих речовин і т.д., а також вплив на внутрішні органи людини без ушкоджень зовнішніх тканин шляхом отруєння або споювання одурманюючими засобами.

    Зневага  – систематична  нездатність  або  небажання  забезпечити  основні  потреби  залежного  члена  родини  (наприклад, дитини,  інваліда  або  старого)  у  їжі,  одязі,  медичному  догляді, захисті й прихильності, що може призвести до погіршення фізичного або психічного здоров'я, затримки або порушення розвитку і в результаті кваліфікується як порушення прав людини.

Термін «пасивна зневага» використовується тоді, коли має місце ситуація ізоляції мало -  або недієздатної людини, залишення її на самоті й (або) ігнорування.

Психологічне  (емоційне)  насильство реалізується  в  різних формах:

 ізоляція  від  членів  родини,  друзів,  погрози  застосування насильства, приниження гідності, крик, лайка й образи, ігнорування, знущання, заподіяння душевних страждань, формування  й  розвиток  почуття  безсилля  й  страху,  зниження  самооцінки людини, звинувачення в божевіллі, штучне створення ситуацій, у яких один із членів родини почуває себе психічно ненормальним.

Психологічне  насильство  виражається  також  у  формі  образ,  погроз, брутальності, висміювання, заборон на зустрічі із друзями й заняття улюбленою справою, знущанні і вбивстві тварин, дорогих людині, у відсутності прийняття, підтримки й ін.

Психологічне  (емоційне)  насильство  найчастіше  буває  важко розпізнати й ідентифікувати, тому що на відміну від фізичного насильства в цьому випадку явні ознаки насильства найчастіше непомітні, а наслідки можуть бути надзвичайно важкими.

У  вітчизняному  законодавстві  відносно  психологічного  насильства  вживається  словосполучення  «загроза  застосування насильства»,  під  яким  розуміється  лякання,  залякування  жертви застосуванням фізичного насильства. Крім того, психологічне насильство може включати заподіяння душевної або психологічної травми  й  обмеження  свободи  волевиявлення  (незалежно  від  реальності настання фізичної шкоди).

Сексуальне  насильство  – будь-який  вид  домагання,  що  виражається як у формі нав‘язаних сексуальних доторкань, примуса до сексу, так і здійснення сексуальних дій (аж до зґвалтування або інцесту) кого-небудь зі членів родини проти його (її) волі.

Сексуальне насильство звичайно містить у собі як фізичне, так і психологічне насильство й особливо травмує жертву. У багатьох потерпілих  від  сексуального  насильства  розвиваються  почуття розгубленості й зрадженості, туга й депресія, їх мучать нічні кошмари й спогади, підвищуються дратівливість і ймовірність психоемоційних зривів аж до суїциду.

Економічне насильство –одноосібний контроль за витратою грошей (залежному члену родини видається тільки строго визначена сума грошей, за яку він (вона) повинен(а) повністю відзвітуватися), позбавлення права голосу при витраті грошей, присвоєння одними членами родини власності або заощаджень без згоди

інших, примус до роботи або заборона працювати.

Медичне насильство – недбалість і несвоєчасність, проявлені при видачі лікарських препаратів, навмисна відмова хворому в одержанні  необхідних  ліків  або,  навпаки,  навмисне  передозування  або нав'язування субстанцій, що призводять до звикання й залежності.

Під сімейним насильством  розуміють агресивні й ворожі дії відносно членів родини, у результаті яких об'єкту насильства можуть бути заподіяні шкода, травма, приниження або іноді смерть.

Такі дії можуть бути фізичним і сексуальним насильством, псуванням особистого майна й незадоволенням базових потреб.

Крім  того,  насильницькі  дії  можна  умовно  розділити  на  дві групи:

а) персоніфіковані, тобто детерміновані контекстом міжособистісних або внутрісімейних відносин і спрямовані на конкретну людину;

б) деперсоніфікавані, тобто обумовлені головним чином якими-небудь зовнішніми причинами й (або) внутрішнім психологічним станом агресора, спрямовані на досягнення будь-яких цілей (матеріальних або психологічних) і початково не включені в контекст взаємин з об'єктом насильства.

Буллінг –систематичне физичне насильство, словесні образи та залякування дітей з боку однокласників.

Моббінг- (от англ. mob — натовп) — форма психологічного насилля у вигляді цькування в колективі.

     Учні знущаються над однокласниками, висміюють, тих, хто, не так, як принято в їх средовищі, вдягаються, добре вчаться і т. п.

Види мобінгу:

Ø протест;

Ø зачіпання;

Ø насмішки;

Ø проголошення неправдивої інформації;

Ø доноси;

Ø різноманітні знущання.

Цикл  насильства - це  психологічний  механізм  стосунків  між  насильником  і  жертвою, який  визначився  при всебічному  розгляді  фактів  насильства  на гендерній  основі, при намаганнях  запобігти насильству,  подолати  його  наслідки.

  Притаманним є повторення етапів розвитку стосунків насильника та жертви.

1. Знущання.

  Стосується будь-якого виду насильства(фізичного, сексуального чи психологічного).

2.Розкаяння.

·        Кривдник вибачається за вчинене;

·        Він обіцяє, що це ніколи не повториться;

·        Він звинувачує жертву у провокуванні своїх дій;

·        Він заперечує, що насильство взагалі мало місце, або стверджує, що воно не було таким  жахливим, як про це розповідає жертва;

·        Насильник робить подарунок.

3.  Обіцянки

·        Інцидент забуто;

·        Немає проявів насильства;

·        Деякі обіцянки, які давалися під час примирення, виконуються;

·        Жертва сподівається, що насильства більше не буде.

4.  Передгроззя

·        Виникає відчуття напруги;

·        З'являються невеликі інциденти;

·        Припиняється спілкування;

·        Постраждала відчуває необхідність заспокоїти насильника;

·        Напруга стає нестерпною.

Особливості профілактичної роботи

Проблема  насильства  торкається  питань  гідності людини, прав людини,медико-соціального  забезпечення,  інформування  та  виховання, морально-етичних аспектів, і не в останню чергу також  політично-соціального  та  культурного аспекту.

Цілі профілактичної роботи:

·        зменшення негативних наслідків на всіх рівнях;

·        покращення якості життя людей, які зазнали насильства;

·        мобілізація потенціалу суспільства;

·        зменшення ризику повторних випадків насильства;

·        зміцнення потенціалу суспільства.

Медико-психологічні технології

 Мета цього виду технологій – адаптація до вимог соціального середовища, формування і розвиток соціальної і персональної компетентності, ресурсів особистості, адаптивних стратегій поведінки, ефективного життєвого стилю та поведінки.

 Їх здійсненням  можуть  займатися  спеціалісти  у сфері профілактики, які володіють знаннями і вміннями, пов‘язаними з медико-психологічними формами роботи з населенням .

Соціально-педагогічні технології

 Мета даного виду технологій – представлення об‘єктивної інформації,  створення  мотивації  на  здоровий  спосіб  життя,  створення мережі соціальної підтримки.

 Досягнення даної мети може  йти різними шляхами:  за допомогою ЗМІ, навчання в школі, підготовки спеціалістів, які можуть в подальшому працювати з населенням.

 Спеціалісти  готуються з числа керівників і організаторів закладів освіти, охорони здоров’я, ЗМІ, політичних діячів і адміністративних працівників, педагогів, психологів, соціальних працівників, волонтерів.

Первинна профілактика

Ø найбільш   масова та найбільш   неспецифічна, її контингент  включає  загальну  популяцію  дітей, підлітків і молоді, а метою є формування активного, адаптивного, високофункціонального життєвого стилю, спрямованого на здоров’я.

Ø є найбільш ефективною, зусилля  спрямовані не стільки на попередження хвороби, скільки на формування здорового способу життя.

Вторинна профілактика.

Ø Представляє  собою  комплекс  соціальних,  просвітницьких  і медико-психологічних  заходів,  що  спрямовані  на  попередження формування (розвитку) хвороби і ускладнень та підтримку якості життя, формування  навичок  життя, які підтримують  благополуччя; 

Ø сукупність  заходів,  спрямованих  на  попередження  захворювань;

Ø діяльність, спрямована на попередження загострення  негативних  явищ та їх наслідків, на запобігання поглибленню соціальної  дезадаптації осіб, яким властива  асоціальна  чи  небезпечна поведінка.

Третинна профілактика – це

Ø сукупність заходів, спрямованих на попередження переходу гострого захворювання (або травми) у хронічне або в більш важку стадію, загострень протягом хвороби, непрацездатності та інвалідності, а також передчасної смертності;

Ø  комплекс соціальних, просвітницьких і медико-психологічних заходів, спрямованих на мінімізацію наслідків хвороби, попередження зривів і рецидивів хвороби, сприяючих відновленню та підтримці характеристик якості життя.

Соціальні й культурні фактори  ризику застосування насильства.
1. Відсутність у суспільній свідомості чіткої оцінки фізичних       покарань.

2.Насильство, яке практично щодня демонструється за допомогою ТВ  (мультфільми,  фільми,  передачі)  і  відео.

3.Права громадян на недоторканність приватного життя, особисту  й  сімейну  таємницю,  закріплені  в  Конституції,  не дозволяють вчасно встановити факт насильства й здійснити втручання.

4. Відсутність ефективної превентивної політики держави.

5. Недостатнє розуміння суспільством насильства як соціальної проблеми.

6. Низька  правова  грамотність  населення.

7. Погана поінформованість дітей про свої права.

8. Удосконалення законодавства.

Фактори ризику застосування насильства на рівні родини.

Ø Соціально-економічні фактори ризику насильства в родині.

Ø Фактори ризику, обумовлені структурою родини й моделлю спілкування.

Ø Фактори ризику, обумовлені особистістю батьків.

Особистість дитини як фактор насильства

Високий  ризик стати  жертвами  насильства  мають  діти  з  такими  проблемами  у психічному й фізичному розвитку:

·        небажані діти, а також ті, які були народжені після втрати батьками попередньої дитини;

·        недоношені діти, що мають при народженні низьку вагу;

·        діти, які живуть у багатодітній родині, де проміжки між народженнями дітей були невеликими (погодки);

·        діти із вродженими або із набутими каліцтвами, низьким інтелектом, з порушеннями здоров'я (спадковий синдром, хронічні захворювання, у тому числі й психічні);

·        з розладами і особливостями поведінки (дратівливість, гнівливість, імпульсивність, гіперактивність, непередбачуваність поведінки, порушення сну, енурез);

·        з деякими особливостями особистості (вимоглива без міри, замкнута, апатична, байдужа, залежна);

·         із звичками, що дратують батьків;

·         з низькими соціальними навичками;

·        з особливостями зовнішності, що відрізняє їх  від  інших або важко переживається батьками, з якими  вони ніяк  не можуть змиритися (наприклад, «не тієї» статі);

·         діти, чиє  виношування й народження було дуже важким для матерів;

·         діти, які часто хворіли і були розлучені з матір'ю протягом першого року життя.

Додаток 1

Класифікація типів жорстокого поводження з дітьми

Можна виокремити такі типи жорстокого поводження з дітьми, визначені на основідосвіду роботи з сім'ями та безпосередньо з дітьми:

Жорстокі фізичні покарання, фізичні знущання, побиття:

`  побиття;

`  штовхання;

`  спроби задушити;

`  викручування рук та ін.;

`  дитина є свідком знущань над іншими членами сім'ї:

`  батько б'є чи ґвалтує матір у присутності дітей;

`  "погану" дитину фізично карають у присутності"хорошої" дитини;

`  дитина є свідком фізичних знущань над іншою людиною, що не є членом її родини, та ін.;

Сексуальне насильство:

`  зґвалтування;

`  нав'язування сексуальних стосунків;

`  сексуальні дотики/поцілунки;

`  інцест(кровозмішення);

`  показ порнографії;

`  залучення дитини до виготовленні порнографічного продукту та ін.

    Використання"привілеїв" дорослих:

`  поводження з дітьми як з рабами чи слугами;

`  покарання, поводження як з підлеглими;

`  поводження як зі своєю власністю;

`  відмова повідомляти про рішення, що стосуються відвідин та опікунства;

залякування:

`  використовування своїх переваг- росту, розмірів та сили;

`  навіювання страху за допомогою розповідей, дій, тестів, поглядів;

`  крики, стресогенна поведінка;

`  жорстокість щодо інших істот;

Погрози:

`  кинути дитину;

`  самогубства;

`  заподіяти фізичної шкоди;

`  заподіяти шкоду іншим людям, тваринам, рослинам...;

`  розлюбити дитину;

`  "силами зла", що покарають дитину, та ін.;

Використання"вищих сил", громадських установ:

`  загроза суворого покарання Богом, судом, міліцією, школою, спецшколою, притулком, родичами та психіатричною лікарнею;

Ізоляція:

`  контролювання доступу дитини до інших людей: бабусі/дідуся, однолітків,

братів/сестер, батька/матері, інших людей;

`  контролювання перебування дитини у помешканні, заборона виходити з дому;

`  контролювання спілкування дитини з друзями, аж до перешкоджання спілкування задопомогою Інтернету;

`  зачинення дитини у коморі, сараї чи туалеті, чи у будь-якому закритому приміщеннівдома, в школі...;

`  обмеження спілкування з дитиною, аж до повного ігнорування її потреби у спілкуванні;

Емоційне насильство:

`  приниження;

`  використання скарг для тиску на дитину;

`  використання дітей в якості довірених осіб;

`  крики;

`  непослідовність;

`  присоромлення дитини;

`  використання дітей у конфліктах між батьками;

`  "торговельна" поведінка одного з батьків щодо любові до дитини;

Економічне насильство:

`  незадоволення основних потреб дитини;

`  відмова чи зволікання у виплаті аліментів;

`  занижений розмір державної допомоги одиноким матерям та багатодітним сім'ям;

`  повна відмова дитині в грошах;

`  контролювання дитини за допомогою грошей;

`  витрачання сімейних грошей;

`  відмова дитині у підтримці;

`  використовування дитини як засобу торгу при розлученні;

`  нав'язування дитині економічно обмеженого способу проживання без суттєвої  необхідності;

`  примушування дитини до важкої праці.