«Причини , прояви та профілактика агресивної поведінки молодших школярів»

  

Виступ  психолога на МО  класних керівників

     Однією з актуальних проблем, яка постає сьогодні перед педагогічними працівниками, є проблема агресивності дітей.

     Практичними психологами даному питанню приділяється дедалі більше уваги: вивченню самого феномена агресії; агресивних проявів і тенденцій поведінки учнів; профілактики агресивності та її корекції.

 Молодші школярі:

        З агресивними проявами у дітей часто стикаються вчителі початкових класів. Тому проводити корекційну роботу в цьому напрямку доцільно вже з молодшими школярами, адже в цьому віці такі стани ще не сталі і їх легше коригувати, не дати закріпитись як тенденції поведінки.

       Немає сумніву в тому, що рання профілактика буде дійсно ранньою, якщо вона починається не з моменту зовнішнього прояву негативної поведінки дитини, чи вже скоєних серйозних проступків (що найчастіше спостерігається у підлітковому – 11–16 літньому віці), а з виявлення перших, мало примітних негативних симптомів у стосунках і поведінці дитини та їх якнайшвидшій ліквідації.

        Практика доводить помилковість твердження про те, що відхилення у поведінці дітей молодшого шкільного віку – це лише прояв специфічних особливостей даного віку.    Насправді ж, якщо вчасно не провести відповідну роботу по виявленню незначних відхилень у моральному розвитку, то в подальшому вони не тільки не зникнуть, а навпаки – нерідко підсилюються і проявляються у вигляді жорстокості, нечесності, схильності до крадіжок, бродяжництва, неповаги до старших і однолітків, негативного ставлення до навчання та інших аномалій.

      В основі дитячої агресивності може лежати різна мотиваційна спрямованість: в одному випадку - спонтанна демонстрація себе; в іншому - досягнення своїх практичних цілей; в наступному - придушення і приниження іншого. Однак, незважаючи на ці очевидні відмінності, всіх дітей об'єднує одна загальна властивість - неувага до однолітків, нездатність бачити і розуміти їх.

     Проведені дослідження психологічних особливостей агресивності дітей молодшого шкільного віку показують, що звичайно її супроводжують неадекватна самооцінка (занижена або, частіше навпаки, завищена), неадекватний рівень домагань, що не відповідає можливостям дитини; підвищена емоційна напруженість і тривожність; різний ступінь неадекватності уявлень дитини про своє місце в класному колективі, про ставлення до нього однолітків, низький рівень сформованості комунікативних навичок.
Головними завданнями корекційної роботи з агресивними молодшими школярами є:

1.     Навчання дітей конструктивних форм поведінки та основ комунікації.

2.     Розвиток здібностей адекватного сприйняття себе та інших людей.

3.     Усунення надмірного напруження і тривожності молодших школярів.

4.     Викорінювання бар’єрів, що заважають продуктивним конструктивним діям дітей.

5.     Регуляція соціальних відносин дітей.

 Під час занять з молодшими школярами вирішуються такі завдання:

1.     Зниження емоційної напруги.

2.     Розвиток здібностей розуміти емоційний стан іншої людини й уміння адекватно висловити свій.

3.     Формування навичок позитивного впливу на інших

4.     Ігрова корекція поведінки.

5.     Прищеплення навичок самоконтролю.

6.     Навчання основ ауто релаксації.

7.     Формування в дітей моральних уявлень.

Засобами досягнення завдань психокорекції агресивної поведінки молодших школярів є такі форми роботи:

Ø бесіди;

Ø рольове програвання ситуацій;

Ø вправи на самопізнання і самовиховання;

Ø етюди, пантоміма;

Ø образотворча діяльність;

Ø фізичні вправи, рухливі ігри;

Ø психогімнастика і ауторелаксація.

      Значне місце у переліку недоліків, що сприяють посиленню і закріпленню негативних форм поведінки молодших школярів, посідає неправильний педагогічний підхід до таких учнів. Неприпустимим є використання в роботі з агресивними дітьми заходів негативного впливу. Маються на увазі такі дії, як обговорення і розбір вчинків, осудження й догани, різноманітні покарання. Слід пам’ятати, що учні швидко звикають до таких дій і не реагують на них.

      Учні з відхиленнями в поведінці, особливо з агресивними тенденціями, найбільше цінують у людях доброту, чуйність, довіру, тобто саме таке ставлення, якого вони гостро потребують і якого їм не вистачає. Тому помиляються ті педагоги, які вважають, що можна вирішити проблему авторитарними, а іноді й конфліктними заходами. В таких ситуаціях між педагогом і учнем виникає психологічний барʹєр непорозуміння і неприязні.    У дитини зростає впертість, реакція опору домаганням дорослих.

      Слід зазначити, що на стосунки учня з однокласниками й дорослими значно впливає суб’єктивне ставлення до нього педагога. Учитель своїм авторитетом може підвищити статус школяра в класі, або закріпити негативні оцінки, що надаються дитині однолітками. Тому кожному педагогові необхідно контролювати динаміку статусу дитини в класному колективі і свої висловлювання. Незадоволення своїм статусом у класі чи оцінкою вчителя – одна з причин агресивного поводження молодших школярів.