Психологічна комп’ютерна залежність:стадії , ознаки , причини , наслідки

На сьогодні комп'ютерна залежність та її складова,  Інтернет -залежність,  не входить до Міжнародної класифікації захворювань 10-го перегляду. Найбільш близька модель зі всіх описаних розладів -це «патологічна схильність до азартних ігор».

Комп'ютерну адикцію можна визначити як розлад звичок і потягів, які не викликані хімічним шляхом.

На сьогодні існує два базових визначення розладів, які пов'язані з комп'ютерами. Перше визначення дав Йван Голдберг у 1996 році. Під Інтернет-залежністю він розумів розлад поведінки в результаті використання Інтернету та  комп'ютера. Канделз у 1998 році доповнює його і зазначає, що Інтернет- залежність включає в себе будь який вид діяльності в мережі.

В сучасності Інтернет - залежність - це нав'язливе або компульсивне бажання увійти в мережу, перебуваючи в оff-liпе, і неможливість вийти з Інтернету, перебуваючи оп-liпе.
Синонімами можуть виступати поняття : Интернет-адикція, віртуальна адикція, кіберадикція, нетаголізм.

Необхідно звернути увагу на те, що існує різниця між типом діяльності в мережі. Комп'ютерні «адикти» більшу частину часу прагнуть до соціальної активності в мережі, приймають участь в чатах, форумах, ІСQ. «Неадикти» більшу частину часу проводять в пошуках необхідної інформації і використовують для спілкування електронну пошту. Ключова різниця складається у тому, що «адикти» намагаються створити нові стосунки в мережі, в той час як  «неадикти» лише підтримують вже існуючі зв'язки.
>

Виділяють 5 типів залежності:

·         Нав'язливий серфінг (подорож мережею у пошуках інформації);

·         Пристрасть до біржових он-лайнових торгів та азартним іграм;

·         Віртуальні знайомства;

·         Кіберсекс;

·         Комп'ютерні ігри.

Стадії формування психологічної залежності від комп'ютерних ігор

Виділяють чотири стадії розвитку психологічної залежності від комп'ютерних ігор:

Стадія легкої захопленості. Після того, як людина грала декілька раз у рольову гру, вона починає «відчувати смак». Гравець відчуває задоволення від гри, отримуючи позитивні емоції. Особливість стадії полягає у тому, що гра має ситуативний характер, потреби у гри ще не виникає і власне гра не є значущою цінністю для людини.

Стадія захопленості. Виникнення нової потреби - комп'ютерної гри. Прагнення до гри на цьому етапі виступає як мотивація, детермінована потребами втечі від реальності і ухвалення ролі. Гра носить систематичний характер.

Стадія залежності. На цій стадії гра переміщується на нижній рівень піраміди потреб і стає такою ж необхідною для гравця як потреба у їжі, сні. Залежність може формуватись у двох формах: соціалізованої і індивідуалізованої потреби у грі. Утворюються групи гравців в оn-lіnе, або потреба грати на одинці, На цьому етапі гра виступає як своєрідний наркотик, до якого необхідно постійно повертатись, якщо протягом якось етапу вони «не приймають дозу», то починають відчувати психологічний дискомфорт.

Стадія прихильності. Відбувається згасання ігрової залежності людини, зі зрушенням психологічного змісту у бік норми. Людина тримає дистанцію з комп'ютером, проте повністю відірватися від психологічної прихильності до ігор їй повністю не вдається. Це стадія може тривати найдовше за всіх.

Людина може пройти всі стадії розвитку комп'ютерної залежності, а може

 Загальні ознаки комп'ютерної залежності

Психологічні симптоми:

·       Людині важко самостійно відірватись від роботи або гри на комп'ютері;

·     Якщо хтось або щось відволікає від комп'ютера, людина відчуває сильне роздратування;

·        Нездатність спланувати завершення сеансу роботи або гри (ще трошки, ще 5 хвилин);

·    Час проведений за комп'ютером змушує «адикта» відкласти або ігнорувати  домашні справи, роботу, навчання, зустрічі, домовленості;

·        Постійний пошук грошей на придбання ігор, обладнання, оплати Інтернету;

·       Завжди є пояснення і виправдання власної пристрасті перед іншими. Дитина обманює, дорослий імітує бурну діяльність;

·        Відчуття емоційного піднесення, ейфорії під час роботи на комп'ютері;

·        Справи поза комп'ютером викликають пригнічений стан (абстиненція);

·   Обговорюється комп'ютерна тематика завжди і зі всіма, хто щось розуміє з даного питання.

Фізичні симптоми:

• Зап'ястний тунельний синдром — оніміння та зниження чутливості пальців;
• Сухі очі;
• Головні болі (схожі на мігрень);
• болі у спині;
• Недотримання гігієни;
• Розлади сну
• Нехтування власним здоров'ям, гігієною, сном на користь часу, який проведено за комп'ютером. Готовність нерегулярно харчуватись випадковою або одноманітною їжею, не відволікаючись від комп'ютера.

 Наслідки для психологічного стану від комп'ютерної залежності

Порушення психічний станів у ігрових «адиктів» помітно неозброєним оком: знижений настрій, самопочуття, активність, підвищений рівень тривожності. Для ігрового «адикта» реальний світ нудний, нецікавий і повний небезпек, оскільки їх більшість - це люди, які погано адаптуються у соціумі. Внаслідок цього людина намагається жити в іншому світі - віртуальному, де все дозволено і вона встановлює правила гри. Це свідчить про дезадаптацію, неадекватне сприйняття «адиктами» себе і навколишнього світу. Тривога наростає з наростанням свого роду дисонансу між «Я-віртуальним», який безсмертний і може все у віртуальному світі, і «Я-реальним», який є звичайною смертною людиною. З цієї точки зору вихід з віртуальної реальності є поверненням з ролі надлюдини в свій звичайний стан, який куди менше влаштовує «адиктів». Основні механізми формування ігрової залежності засновані на потребах в ухваленні ролі відходу від реальності. Людина, що нормально адаптується в соціумі, не прагне до втечі від реальності, точно як і здорова особистість, що адекватно оцінює себе і інших, не прагне до ухвалення ролі іншої людини або істоти. Піти від реальності, приймаючи на себе чужу роль, намагаються лише дезадаптовані особистості, котрі неадекватно оцінюють себе.

Отже людство занурюється у комп'ютери і комп'ютерні мережі, із кожним днем стає все більш залежним від них, що потребує відповідної діагностики, профілактики і корекції.

Двоє підлітків розстріляли дванадцять однокласників, вчителя і поранили ще кілька людей, розкидаючи саморобні гранати. Після цього покінчили життя самогубством. У знятому перед тим фільмі один з та говорить, що відбуватиметься щось на зразок Dоот.

Причини формування комп’ютерної залежності

Адиктивна поведінка виникає через низку певних умов і причин. До них, в першу чергу можна віднести загальне погіршення соціального становища, економічної нестабільності, невпевненість молоді у майбутньому, дитяча безпритульність і бездоглядність батьків за підлітками. Якщо класифікувати адитивну поведінку, то можна виділяти біологічні, психологічні і соціальні впливи.

1. Під біологічними впливами мається на увазі індивідуальна здатність кожного окремого організму сприймати, реагувати і переносити різноманітні впливи на організм (алкоголь, наркотики).
2. Під соціальними чинниками, які впливають на розвиток адиктивної поведінки, вважають дезінтеграцію суспільства і наростання змін з неможливістю людини адаптуватися до них.
3. Під психологічними чинниками найбільше значення мають психологічні травми дитячого віку, насильство, відсутність турботи з боку батьків.

Найпоширеніша класифікація формування адиктивної поведінки у підлітків вважають соціально-економічні, конституціонально-біологічні, соціальні і індивідуально психологічні причини.

·         Соціально-економічні причини відносять причини, які властиві конкретному народові, регіону, певним групам (певне ставлення до конкретного питання).

·         Конституціонально-біологічні причини виникають внаслідок нервово-психічних захворювань або через неможливість фізично реалізувати себе, шукаючи таким чином компенсацію почуттів.

·         Соціальні причини виступають провокаторами адиктивної поведінки внаслідок впливу сім'ї, групи однолітків, середовища, ЗМІ і неможливості успішно адаптуватися в нових умовах.

Більшість відхилень у поведінці підлітків (бездоглядність, правопорушення, вживання психоактивних речовин) виникає внаслідок соціальної дезадаптованості, коріння якої лежить в дезадаптованій сім'ї.

Виділяють такі типи дисфункціональних, неблагополучних сімей:

·         Псевдо благополучна сім'я - яскраво виражений деспотичний характер, домінування одного з батьків, підпорядкування одному з членів сім'ї, наявність жорстоких взаємостосунків, фізичного покарання.

·         Неповна сім'я - дефекти у структурі батьківської сім'ї в сучасних умовах можуть негативним чином позначитись на формуванні особистості, а також в окремих випадках сприяти їх дезадаптації.

·         Проблемна сім'я - суперництво між батьками, роз'єднаність, ізоляція між батьками і дітьми.

·         Аморальна сім'я - наявність негативних чинників, таких як правопорушення, пияцтво, алкоголізм, конфлікти, бійки, розпусна поведінка батьків.

·         Криміногенна сім'я - наявність скоєння злочинів.

Серед найбільш небезпечних чинників формування залежностей є сім я, а саме:

Несприятлива сімейна атмосфера, особливо коли батьки зловживають наркотичними речовинами або страждають від психічних захворювань;

Невміле виховання батьків за типом:

• гіперпротекції (надмірна опіка, позбавлення самостійності, надмірний контроль);
• гіпопротекції (знижена увага до дитини, не зацікавленість у справах успіхах);
• неконгруентності в спілкуванні (невідповідність слів батьків інтонації і міміці - емоційне відкидання дитини);
• альтернативне виховання (нестійке емоційне ставлення з боку батьків, коли похвала або докір залежать від настрою батьків).

       Відсутність взаєморозуміння в сім’ї і турботи до дітей з боку батьків.

До індивідуально-психологічні причини відносять:

             - Наслідування дорослих підлітків або авторитетним одноліткам;

             - Прагнення відповідати значущій для підлітка групі однолітків.

             - Аномальні риси особистості (завищена чи занижена самооцінка, нестійкість характеру);

              - «протести» : реакції проти дорослих;

               -спроби нейтралізувати негативні емоційні переживання;

               - підпорядкування тиску, загрозам;

               - цікавість;

Окрім сімейних чинників які впливають на формування адиктивної поведінки можна виділити також таку групу соціальних об'єктів, які можуть  виступити провокаторами:

• Непомірна скромна або агресивна поведінка в навчальному середовищі;
• Невдала участь у навчальних заходах;
• Нездатність справитись з суспільними задачами;
• Приналежність до «відторгнутих» або до тих, хто знаходиться з ними у контакті;
• Позитивне ставлення до поведінки тих, хто схильний до адиктивної поведінки.

Але одночасно існують і захисні чинники, які також можуть бути провокаторами, через нерівномірність їх впливів у процесі розвитку дитини, це:

• Міцні сімейні узи;
• Стан, коли батьки стежать за своїми дітьми, постійно втручаючись у їхнє життя;
• Успіх у навчальних заходах;
• Міцний зв'язок з соціальними общинами (релігійні, студентські);
• Дотримання оточуючими загальноприйнятих норм у вживанні психоактивних речовин.

Таким чином, причини адитивності підлітків складні і багатоаспектні. Але жодна з цих причин не є вирішальною, не може виступати як остаточна у виникненні адиктивної поведінки підлітка.

Двадцятидвохрічний житель Тайланду помер під час гри в Соипіег-8ігіке. Відпрацювавши зміну на заводі, він пішов до Інтернет-клубу, а щоб зайве не відриватися від комп’ютера, закупив по дорозі провізію. Друзі знайшли його в критичному стані тільки наступного дня. Молодого чоловіка доставили до лікарні, однак було вже запізно і він помер , не приходячи до тями. Причиною смерті стала серцева недостатність геймера- просто перехвилювався під час гри.